Що університети можуть дати країні? Здавалося б – очевидне питання. Так, університети потрібні для того, щоб молоде покоління здобувало освіту, а старше їх навчало і відкривало шлях у їхнє майбутнє. Однак останнім часом це стало ілюзією, адже відверто кажучи, багато студентів «навчається» (а більшість просиджує) в університеті тільки заради диплому, і неважливо якого – головне, щоб це був диплом про вищу освіту.
Та не про це я хотів сказати, це, з Вашого дозволу, лише ліричний відступ. Просто, якщо Ви пошукаєте і почитаєте інформацію за останні 2-3 роки про УжНУ (Ужгородський Національний Університет), який є найбільшим в регіоні, і в якому я навчаюся, то Ви зрозумієте мене. Адже останнім часом нас гнітили частими перевірками з Києва (то перевіряють нас, то викладачів), і пов’язано це з об’єднанням з іншими університетами регіону, що вигідно певним політичним силам. Дана проблема вирішувалася за допомогою мітингів, які робили студенти та спробами викладацького складу університету юридично вирішити питання збереження УжНУ. За допомогою цих дій та інших невідомих причин заклад на певний час залишили у спокої.
Пройшов час, і у верхівці УжНУ сталися серйозні зміни, які відбувалися, як на мене, досить дивно, адже ректора зняли, виконуючого обов’язки довгий час не призначали, настав кінець навчального року, і лише це це змусило призначити нового виконуючого обов’язки, адже студенти не могли отримати дипломи. Після цього призначення новий тимчасовий голова університету починає змінювати проректорів, а проти деканів починають порушуватися кримінальні справи через хабарництво. Таким чином ми, студенти, не знаємо, що буде коли ми прийдемо першого вересня на навчання – чи буде це ще наш університет, яким ми його пам’ятаємо, чи залишиться лише згадка про нього. Одне нам зрозуміло, що університет це великий бізнес та політика, адже студенти це великий політичний ресурс так само як і викладачі, які є інтелігенцією країни.
Ці події я описав для того, щоб Ви розуміли, що відбувається у нас. Кажуть «сміття зі своєї хати не виноситься», однак набридли ці політичні ігри з університетом, які не дозволяють відчувати спокій та стабільність у навчанні. Саме тому мене радує можливість певного об’єднання університетів всієї України, хоча б для того, щоб інформація була більш відкритою, для того, щоб було легше обмінюватися досвідом.
Також об’єднання всіх університетів України потрібне, в першу чергу, для того, щоб не існувало такого поняття як «самовладдя», щоб інші, незалежні від студентів обставини не заважали процесу навчання і не перетворювали таку серйозну справу, як здобуття професійних знань, на балаган. На мою думку, коли відбудеться об’єднання, то з’явиться певна гарантія, що студентська молодь буде захищена від свавілля і можна буде повністю зосередитися на навчанні, а не боротися за власні права. Єдність всіх університетів України є необхідністю, можливо, саме таким чином ми зможемо привернути увагу держави до проблем наших закладів і змінимо майбутнє на краще.
