Такий висновок оприлюднив керівник моніторингового центру «Фундації Суспільність», доктор наук із соціальних комунікацій Олександр Чекмишев.
Українські ЗМІ традиційно ставали симпатиками чи противниками тих чи інших кандидатів, починаючи з виборів 1991-го року. Однак кампанія 2019 має свої унікальні особливості.
Традиційно телеканали широко представляли різних кандидатів, однак розподілилися щодо обсягів ефірного часу та його тональності. Симпатії й антипатії у більшості випадків були зумовлені редакційною політикою власників чи груп впливу від них.
Більшість ток-шоу або спецпроектів створювали переваги для кандидатів-cимпатиків телеканалів. Найбільшою мірою це стосувалося телеканалів «1+1», «Прямого», 112, NewsOne. Часто телеканали продукували маніпулятивний ефект, створюючи ілюзію результатів соціологічних опитувань через опитування присутніх у студії або демонстрації опитувань всеможливих «соціологічних» структур.
Відносний баланс з поданням виборчої інформації демонстрували UA: Перший та
«Еспресо.TV».
«Новелами» медіакампанії 2019 стала ціла злива журналістських розслідувань і
«викривань» (російський бізнес Зеленського, оборонний скандал щодо оточення Порошенка, згадування газових контрактів Тимошенко). Пересічний виборець не мав змоги і часу визначитися що є правдою, а що «компроматом».
Президентські вибори 2019 у ЗМІ стали безпрецедентними з точки зору поширення мови ненависті, безкомпромісності дискусій та небажання поважати іншу думку. Особливо це стосувалося соцмереж. При чому дуже часто інформприводи, які висвітлили у традиційних медіа «набирали градусу» мови ворожнечі у соціальних мережах.
Значною мірою це можна пояснити впливом російської пропаганди, діяльністю великої кількості так званих «ботів», а також їх живих кураторів, які діючи як українські журналісти, озвучували кремлівські темники, розраховуючи на те, що довіра до їхнього контенту буде більшою, порівняно з інформацією від представників російської влади та ЗМІ.