Україна як мешканець Східної Європи та в перспективі член ЄС повинна усвідомлювати, що омріяний вступ до організації – не останній крок на шляху до процвітання. Їй, як і більшості країн Східної Європи, доведеться зіштовхнутися з нерозумінням з боку «старих» членів.
Чому на Україну чекають нові випробування після вступу до Євросоюзу
Розбіжності у поглядах мешканців східного та західного таборів зумовлені історичними реаліями. Якщо «стара» Європа бачила війну ще 70 років тому й останніми десятиліттями розвивалася в комфортних умовах, то Східна й досі з жахом згадує насильницьку розбудову соціалізму. Комунізм та фашизм для Західної Європи є поняттями непорівнюваними, хоча cталінський режим забрав не набагато меншу кількість життів, ніж гітлерівський.
Метою вступу до ЄС та НАТО країн Східного табору був, перш за все, захист власної культури та суверенності, а вже потім – співпраця у політичній та економічній сферах. Так само й Україна прагне встановити хоча б формальну завісу на кордоні зі східним сусідом.
У той час як західні європейці ототожнюють слово «патріотизм» з «націоналізмом», а іноді з навіть радикальнішими поняттями, мешканці Східної Європи так само, як і ми, відкрито пишаються власною культурною ідентичністю. Хто, як не країни, чия окремішність витримала іспит радянського батога, можуть по-справжньому оцінити жорстокість комуністичного режиму. Саме тому Східна Європа різко виступає проти правої ідеології, при тому поблажливо ставлячись до лівих ідей.
На щастя, Західній Європі не довелося пережити уроків радянського терору. Тому російська агресія вбачається їм явищем абстрактним та віддаленим, як і недавні жорстокі наслідки побудови соціалізму. Перед Україною ж постане низка нових завдань: як уберегти національну окремішність та водночас вжитися поруч зі «старими» членами ЄС, які мають зовсім інший погляд на історію та сучасність.
Тамара Істоміна