8-9 липня 2016 року у Варшаві відбудеться черговий саміт НАТО.
Планується, що у саміті, який пройде на Національному стадіоні, побудованому спеціально для Євро-2012, візьмуть участь близько 2500 делегатів, включаючи голів держав і урядів, високопосадовців ЄС, ООН, ОБСЄ і Світового банку. Близько 1500 журналістів висвітлюватимуть хід засідання.
Варшавський саміт має все підстави для того, щоб стати непересічною подією у новітній історії Альянсу.
Головне завдання, що ставлять перед собою лідери 28 країн, полягає у тому, що за сучасних викликів безпеці Європа має залишалася єдиною, вільною і мирною.
Для цього НАТО має знайти відповіді на виклики, спровоковані з одного боку агресією Росії проти України, агресивною поведінкою Москви у Східній Європі та спробами мілітаризації Арктики, а з іншого боку – масовою міграцією з Близького Сходу та прямою терористичною загрозою з боку угрупування “Ісламська держава”.
Наразі, у рамках обговорення можливих питань порядку денного саміту викристалізовується кілька головних напрямів можливої майбутньої дискусії.
По-перше, українське питання. Безпека України і надалі перебуватиме на порядку денному НАТО. Особлива увага приділяється міжнародним зусиллям, спрямованим на повне виконання Мінських домовленостей.
Однак очікувати серйозних проривів у відносинах України з Альянсом не варто. Розкол коаліції, незрозумілі перспективи політичної і економічної стабілізації негативно впливають як на хід реформ у секторі безпеки і оборони, які і так кульгають, так і на зміст співробітництва з НАТО.
Крім того, інертність і безвідповідальна відсутність інтересу до співробітництва з НАТО з боку переважної більшості міністерств і відомств України, нерозуміння його користі та нагальної потреби для держави та її громадян, продовжують негативно впливати на темпи, обсяги і глибину співпраці з Альянсом.
Не зважаючи на гучні заяви керівництва держави та уряду про те, що питання членства України в НАТО стоїть на порядку денному, у державі робиться дуже мало для зближення сторін.
Відповідно й очікувати у Варшаві рішень щодо переведення відносин з Україною на якісно новий рівень не слід.
По-друге, розширення НАТО. Очікується, що Альянс прийматиме рішення стосовно перспектив залучення Чорногорії, Боснії і Герцеговини, Македонії, а також Грузії. Відсутність у цьому списку України свідчить про те, що в Альянсі не розглядають нашу державу ані у якості кандидата на членство, ані як претендента на отримання Плану дій щодо членства в НАТО.
Як це не дивно, але всі розмови з НАТО на тему членства були припинені відразу після Бухаресту, коли Україна отримала від Альянсу гарантії, що буде членом НАТО і перейшла на етап двосторонньої співпраці у форматі Річних національних програм. Більше того, в рамках «Інтенсифікованого діалогу з питань членства та відповідних реформ», який тривав між Україною та Альянсом з 2005 року до Бухарестського саміту 2008 року, сторони приділяли набагато більшу увагу відповідності нашої держави критеріям членства в НАТО, ніж це робиться зараз.
Не зважаючи на те, що і Президент України, а ще категоричніше – Прем’єр-міністр України говорять про необхідність вступу України в НАТО, це питання сьогодні не обговорюється і не стоїть на порядку денному відносин України з Альянсом.
По-третє, зміцнення союзницької присутності у Східній Європі. Рішення про посилення безпеки східних кордонів Альянсу вже прийняте союзниками у відповідь на поведінку Росії. Очікується, що на саміті східноєвропейські союзники наполягатимуть на отриманні найвищих політичних гарантій того, що п’ята стаття Вашингтонського договору залишається у силі і вони не будуть залишені один-на-один з Москвою.
Сполучені Штати вже зробили свій внесок у зміцнення східних кордонів НАТО. Пріоритетним завданням оновленої військової стратегії Європейського командування Збройних Сил США названо “стримування російської агресії”. Стримування вимагає коштів. Згідно із пропозицією Пентагону, оборонний бюджет США на 2017 рік включатиме 3,4 млрд доларів на так звану “Європейську ініціативу впевненості”, що майже у чотири рази більше запланованих у бюджеті на цей рік 789 млн доларів. Збільшення фінансування дозволить США розгорнути у Європі більшу кількість військ і проводити більше навчань і тренувань з державами-членами НАТО та країнами-партнерами. Це – красномовний сигнал на підтримку східноєвропейських членів НАТО, а також України, Молдови та Грузії. Наразі слово за європейськими союзниками.
По-четверте, зміцнення безпеки держав-членів Альянсу на Півдні Європи. Мова йде про збільшення ролі НАТО у міжнародних зусиллях, спрямованих на боротьбу з нелегальною міграцією та терористичною загрозою з Близького та Середнього Сходу. Очікується, що у Варшаві будуть прийняті рішення, спрямовані на посилення військової, військово-морської, спостережної, розвідувальної та іншої присутності НАТО на півдні Європи, у Середземному морі та у південних районах зони відповідальності НАТО, зокрема, на турецько-сірійському кордоні.
По-п’яте, збільшення видатків на оборону. Ця тема завжди була у центрі уваги штаб-квартири НАТО. Традиційно можна очікувати що ряд країн, у першу чергу Сполучені Штати, абсолютно обґрунтовано наполягатимуть на необхідності збільшення національних витрат на оборону та розподіленні спільного фінансового тягаря між усіма членами Альянсу.
На саміті обговорюватимуться також й інші питання, зокрема посилення співробітництва з ЄС для протидії гібридним загрозам, безпека Афганістану в рамках попередніх зобов’язань НАТО у цій сфері тощо.
З високим ступенем ймовірності можна говорити про те, що Президент України буде запрошений на саміт і візьме участь у засіданні Комісії Україна-НАТО на рівні глав держав та урядів. Крім того, враховуючи, що наша держава бере участь у небойовій, навчально-тренувальній місії НАТО «Рішуча підтримка» в Афганістані, Президент України, очевидно, буде також запрошений до участі у засіданні Північноатлантичної ради НАТО у форматі країн-учасниць цієї операції.
Безумовно, найбільше значення для нас має саміт власне Комісії Україна-НАТО. Разом з тим, його результати напряму залежатимуть від того, яким чином і в якому обсязі Президент України впорався з тими завданнями, які були поставлені перед ним на минулому саміті КУН за його участю, що відбувся у вересні 2014 року в Уельсі.
Наразі Президенту не має з чим їхати у Варшаву, адже все, що сьогодні робиться у співробітництві України з Альянсом, спрямоване на затикання дир в обороноспроможності збройних сил, але жодним чином не наближає нашу державу до НАТО. Реформи у секторі безпеки і оборони, як і більшість реформ у державі знаходяться у стагнації. Говорити про поглиблення відносин з НАТО не приходиться.
Хочемо ми цього, чи ні, але безпека України буде лише фоном для дискусії на Варшавському саміті НАТО, який перейматиметься, у першу чергу, проблемами адаптації своєї політичної та військової інфраструктури до вимог статті 5 Вашингтонського договору щодо колективної безпеки.
WEB-координатор проекту
