Від формату залежить і успіх європейських дебатів, передає власний кореспондент Campus3.0 в Брюселі Галина Каплан.
«Обери, хто буде відповідальним за Європу», – таке гасло нині можна побачити на кожному другому автобусі в Брюсселі, це ще не зважаючи на численні сітілайти та рекламні банери. Здається, цього разу соціальна реклама не перебільшує: вибори до Європарламенту наприкінці травня 2014 стануть воістину унікальними. Унікальними через те, що відбудуться вперше після прийняття Лісабонської угоди у 2009. Вона суттєво розширила повноваження Європейського парламенту, який будучи єдиним виборним органом в ЄС, віднині отримає право зокрема контролювати міжнародні відносини ЄС, затверджувати бюджет, схвалювати кандидата на посаду Верховного Представника і, що зараз найбільше усіх хвилює, обирати президента Європейської Комісії. Процедура, яка раніше відбувалася виключно за зачиненими дверима, тепер опинилась частково в руках виборців. Звідси і перші президентські дебати між кандидатами на одну з найвищих посад в ЄС.
Дебати, що пройшли в Брюсселі 15 травня формально були вже другими у своєму роді. Перші відбулися за два тижні до того, у голландському Маастрихті. Але були здебільшого орієнтовані на студентську аудиторію, до того ж, у них брали участь лише четверо з п’яти кандидатів. Дебати ж у Брюсселі зібрали усіх претендентів і були організовані Європейською мовною спілкою .
Ідея формату належить Європейській мовній спілці. Вона формує і незалежну редакцію, яка готує ефір. При цьому європейські інституції у процес не втручаються, вони лише надають технічну підтримку. Суть формату проста: п’ятеро кандидатів відповідають на запитання з трьох ключових тем. Кожен має не більше хвилини на висловлення своєї позиції. Запитання до кандидатів збирали усією Європою: у соціальних мережах, за результатами опитувань Євробарометра та з парламентських слухань. До речі, ріщення долучити соціальні медіа до процесу теж належить Європейській мовній спілці. Втім, на цьому участь громадян закінчилась – у студії вони не мали права ставити запитання, більше того, їхня реакція за правилами формату навіть не могла входити у телеверсію дебатів (ніяких здивованих облич чи схвальних кивків). Звідси і основна критика, яка прокотилася західними медіа – люди знову не отримали інструменту впливу. Більше того, 60% населення Європи навіть в обличчя не знають двох головних кандидатів: Мартіна Шультца та Жана Клода Юнкера.
Щодо майбутнього дебатів, однозначної відповіді європейці дати не можуть. Все залежить від того, кого таки оберуть президентом Єврокомісії. Якщо раптом це буде кандидат, який нині навіть не серед претенентів (а такий варіант теоретично не виключають), то успіх цього проекту буде менш показовим.
Втім, телеверсія дебатів виявилася досить успішним проектом. Заявку на пряму трансляцію події подали 136 медіа: телебачення, радіо та інтернет видання. Одні ретранслювали відео з каналу мовної спілки, інші зі стріму власного аудіовізуального порталу Європейської комісії. Після трансляції запис дебатів дуже легко знайти онлайн. Задля зручності користувачів на сайті Європарламенту усе відео порізано на окремі відповіді кожного з кандидатів. Тривалість кожного блоку не перебільшує 8-11 хв, до того ж усе відео доступно для скачування. Це дуже зручний формат для більшості людей, які не мають вільні півтори годину часу, аби переглянути весь ефір. Що цікаво, майже 9 тисяч осіб дивилися стрім через мобільні пристрої.
WEB-координатор проекту
